Прорив греблі на Київському морі, потужний викид радіації в Чорнобилі, стрілянина на Майдані? Ваша відповідь глобальному глобальний хаосу – це особистий план дій. «Тексти» наводять рекомендації від приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, як планувати власний порятунок.

Автор: Скотт Стюард
Переклад: Сергій Лук’янчук

Протягом минулого тижня ми стали свідками потужного землетрусу та цунамі в Японії, які спричинили ядерну аварію. А також - відправки військ Саудівської Аравії до Бахрейну на придушення громадянських заворушень, та вигнання владою Ємену іноземних ЗМІ на фоні розгортання протестів проти президента країни Алі Абдулли Салеха.

Ми також нещодавно спостерігали за масштабною евакуацією іноземних співробітників з Тунісу, Єгипту та Лівії, і логічно припустити, що ми можемо побачити аналогічний «відхід» з Бахрейну та Ємену, якщо розвиток ситуації в цих країнах піде на гірше. Більше того, радіоактивне забруднення від АЕС Фукушіма може спричинити більш широкомасштабну евакуацію в Японії.

На фоні такої непевної навколишньої ситуації STRATFOR вважає доцільним ще раз звернутися до теми планування особистих дій під час НП. Хоч ми часто обговорювали цю тему в контексті терористичних атак, її принципи придатні до використання й під час криз, спричинених стихійними лихами, війною чи громадянскими заворушеннями. Коли вдаряє криза, заздалегідь визначений план дій надає людям стартові переваги та набір засобів, які допоможуть уникнути або принаймні пом’якшити наслідки хаосу та паніки, що супроводжують кризові події.

Коли навколо панує хаос

Якщо внаслідок громадянських заворушень, природного лиха чи потужної терористичної атаки виникає кризова ситуація, швидко, а іноді й одночасно з цим відбувається низка подій. По-перше, посилюється паніка: люди намагаються втекти подалі від місця події, зазвичай використовуючи одні й ті ж шляхи для втечі. У той же час поліція, пожежники та швидка допомога намагаються дістатися до місця події, тому виникає жахлива автомобільна пробка та тиснява в натовпі. Ситуацію може погіршити дим та вогонь, що знижує видимість, утруднює дихання та спричиняє паніку.

У багатьох випадках напад чи природне лихо пошкоджують електродроти, або електрику вимикають через питання безпеки. Природний газ, вода та каналізація також можуть бути ушкоджені, що спричиняє витоки, а у випадку з газом – загрозу вибухів та пожеж. Землетруси та зсуви грунту можуть перерізати дорогу і перервати масове транспортне сполучення. Часом люди опиняються заблоковані в тунелях метро або висотних будинках, і часто їм доводиться шукати вихід через заповнені димом тунелі чи сходи.

В залежності від характеру надзвичайної ситуації, мости, тонелі, метрополітен та аеропорти можуть бути закриті або заблоковані. Люди беруть штурмом крамниці, щоб забезпечити себе їжою та припасами.

Посеред цього сум’яття та паніки зростає використання дротового та мобільного телефонного зв’язку. Навіть якщо магістральні лінії та вишки стільникових станцій не ушкоджені аварією, гігантський сплеск активності абонентів швидко переповнює ресурс телефонних та стільникових мереж. Хвилі хаосу та руйнування, що йдуть від центру кризової ситуації, розповсюджуються все далі і далі, бо люди відразу за межами зони НП дізнаються про подію зі ЗМІ і починають тривожитися за рідних і близьких, що в ній знаходяться.

Чи є у вас план?

Ті, хто опинилися поблизу зони лиха, мають більше шансів утекти та дістатися до своїх ближніх, , якщо вони заздалегідь склали особистий план дій на випадок НП. Такий план критично необхідний усім, хто працює закордоном у країнах із підвищеним ризиком. Нещодавній досвід показав, що навіть мешканці міст, що вважалися безпечними, на кшталт Каїру чи Токіо, можуть несподівано опинитися у вирі кризи. Більше того, інциденти на кшталт торнадо, землетрусів, перестрілок в школі чи аварії потяга із отруйними хімікатами можуть статися будь-де. Це означає, що план на випадок НП треба мати кожному.

Такий план життєво важливий не тільки для компаній чи шкіл, але й для родин та окремих осіб. Вони мають бути створені для кожного типового місця перебування – дім, робота, школа, і визначати, що особа повинна робити і куди їй слід у разі чого евакуюватися.

Це означає, що слід заздалегідь обрати точки зустрічі для членів родини, які можуть випадково роз’днатися – і запасні точки, якщо головні потрапили в зону лиха.
Коли мова йде про дітей шкільного віку, батьки повинні знайти час і скоординуватися зі школою, щоб знати, який кризовий план буде у ній застосовуватися. Кризовий план має враховувати також і домашніх тварин, які є в родині.

Втрата зв’язку між рідними через перевантаження телефонних мереж суттєво посилює відчуття паніки – особливо у наш час, коли люди настільки залежні від мобільного зв’язку. Можливо, одна з найбільших переваг особистого плану на випадок НП – це послаблення стресу від усвідомлення того, що нема змоги негайно зв’язатися з близькими людьми. Знання того, що всі вони дотримуються одного плану, дає змогу зосередитися на більш нагальних турботах, пов’язаних із особистою евакуацією. Це критично важливо, адже той, хто перед евакуацією намагається обдзвонити всіх близьких, може просто не встигнути сам утекти від лиха.

Важливо також мати план «запасного зв’язку» - не напряму, а через «проміжну точку». Наприклад, може бути неможливо додзвонитися з Тріполі до Нью-Йорка, але і з одного, і з іншого місця можна додзвонитися до Рима.

Треба також врахувати в плані альтернативні способи зв’язку. Так, якщо телефонні лінії перевантажені, часто зберігається зв’язок через СМС або електронну пошту. Дуже зручними засобами є супутникові телефони або двосторонні радіостанції.

Люди, визначені в якості «вузлів зв’язку», мають бути проінструктовані про план евакуації і мати всю контактну інформацію – наземні та стільникові телефонні номери, електронна пошта, адреси тощо – для кожної особи, якої стосуєься евакуація. Цим «вузлам» також треба надати основну особисту інформацію – повне ім’я, дата народження, номер паспорта тощо.

План зв’язку допоможе і в тому випадку, якщо хтось із членів родини не зміг евакуюватися або вирішив з певних причин цього не робити.

Він однак знатиме, де перебуває решта родини, і як з ними зв’язатися, коли запрацюють комунікації.

Зіштовхнувшися із критичною ситуацією, багато людей просто не знають, що їм робити і з чого почати. Досить типова ситуація: на місці НП безцільно блукають люди. Вони не визначили заздалегідь свій план дій, у шоковому стані неспроможні раціонально мислити і скласти логічний план, тож просто дрейфують або впадають у відчаї. Наявність плану дасть такій людині послідовність дій, на яку та зможе покластися.

Один з основних способів вижити в катастрофі – це розуміння ситуації. Воно дає змогу виявити потенційну загрозу ще на ранній стадії та вжити заходів, щоб її уникнути.

Наприклад, якщо аеропорт закрито, розуміння ситуації дозволяє визначити альтернативні шляхи виїзду з країни. Якщо ускоджено міст, ви знаєте іншу дорогу. Критичне значення має знання території, на якій ви працюєте чи проживаєте.

Розуміння ситуації також допомагає правильно відреагувати на небезпеку, що трапилася в дорозі. Якщо тонель метро заповнений димом внаслідок пожежі чи теракту, краще мати із собою респіратор-капюшон від диму та ліхтарик.

Тим, хто працює у висотних будівлях, часто мандрує чи регулярно їздить у метро, ці два предмети можуть врятувати життя. Капюшон-респіратор є порівняно недорогим, його можна носити у порфтелі чи сумочці і швидко вдягнути в кризовій ситуації. Двадцять-тридцять хвилин дихального ресурсу можуть буквально становити різницю між життям та смертю.

Маленький електричний ліхтарик стане безцінним знаряддям уночі, в темному тонелі чи великому будинку. Ліхтарик з алюмінієвим корпусом підійде і як зручний засіб самозахисту.

Зрозуміло, що в деяких ситуаціях евакуація є не найкращою ідеєю. Якщо негайної загрози у цьому конкретному місці немає, більше ризикує той, хто вирішить приєднатися до панікуючого натовпу на вулиці. У деяких випадках найбезпечніше просто залишатися на місці й чекати на відновлення порядку – особливо якщо у вашому сховку є їжа, вода та інші засоби першої потреби. Усвідомлення ситуації допоможе вам вирішити, що робити – тікати чи залишатися.

В якості частини персонального «аварійного плану» доцільно приготувати маленький «набір втікача». В нього входить одяг, вода, засоби першої допомоги, поживні батончики, ліки, туалетне приладдя для кожного члена родини. Гарна ідея – включити до нього радіо на батарейках чи «ручному» динамо, мапи, «швейцарський» ніж, та скотч. Не завадить певна сума готівкою.

Якщо тримати все це в постійній готовності не виходить, непогано мати зібраними хоча б більшість із цих предметів, а решту швидко поповнити по заздалегідь складеному списку. «Набір втікача» слід тримати в зручному місці, де його можна схопити, біжучи на вихід.

Доречно також тримати всі важливі документи – права на машину, договори, свідоцтва про народження, паспорти, дані кредитних карток – в окремій спільній папці.
Ще одна важлива складова усвідомлення ситуації – це наявність засобів, за допомогою яких можна отримати вказівки та інформацію від органів влади. На додачі до радіj та телебачення, у багатьох країнах є окремі системи попередження через СМС або електронну пошту.

За кордоном деякі посольства (наприклад, американське) підтримують мережу розповсюдження критично важливої інформації для громадян США. Громадяни повинні зареєструватися, щоб отримувати цю послугу.

Однак хоч важливо прислухатися до влади у випадку НП, люди не можуть розраховувати, що уряд про них подбає в будь-якій ситуації. В нього може просто не вистачити ресурсів. Тому й слід мати особистий план того, як захистити себе та свою родину.

Ефективний план має бути гнучким.

Треба розуміти, що навіть найкращий план дій у кризовій ситуації може нічого не вартувати, якщо, наприклад, влада прискорила евакуацію, або катастрофа зруйнвала дорогу, якою ви планували вибиратися. Для таких випадків є сенс заздалегідь мати кілька альтернативних планів для різних сценаріїв розвитку подій. Коли оголошено надзвичайний стан, зазвичай придумувати «план Б» вже пізно.

Плани треба також переглядати принаймні раз на рік і змінювати, якщо є потреба. Скажімо, план, розроблений після атаки 9/11, сьогодні буде вже неактуальним. Дороги та мости могли закритися на ремонт, десь був запроваджений однобічний рух, тощо. Так само слід коригувати і плани по «вузлах зв’язку» - адже хтось із членів родини може переїхати чи змінити номер телефона.

«Набір втікача» також треба періодично перевіряти – міняти батареї на «свіжі», стежити за терміном придатності харчів, відповідністю розмірів дитячого одягу тощо.

І насамкінець. Мати план, складений на папері, краще, ніж не мати ніякого. Однак плани, які перевірені «в полі», значно кращі за ті, які ніколи не випробовувалися. Спробуйте на практиці виконати свій евакуаційний план (особливо корисно – під час години пік), і встановіть його слабкі місця, яких на папері не видно. Також важливо знати, що всі особи, згадані в плані, знають, що і де вони мають робити.

Так, ідеальних планів немає, і багато що доведеться міняти «на льоту», якщо справді доведеться виконувати цей план в умовах реальної загрози. Однак діяти по плану і бути готовим – це значно краще, ніж просто покластися на долю.

Давайте ще раз підведемо підсумок головних пунктів у цій статті.

Для того, щоб збільшити свої шанси на порятунок у кризовій ситуації, ви повинні:

• Створити основний план (та план Б) і переконатися, що про нього добре знають всі, кому він призначений (сім'я, близькі люди, тощо). Мінімальне що вони повинні знати, це основні та запасні точки зустрічі для тих людей, які можуть випадково роз’днатися.

• План зв'язку - з ким і у який спосб зв'язуватися. Людина-координатор має бути підготовлена і мати інформацію про всіх членів групи, що дотримується плану.

• Один з основних способів вижити в катастрофі – це розуміння ситуації. Для цього завчасно потрібно вивчати місця, де ви буваєте. Усвідомлення ситуації допоможе вам вирішити, що робити – тікати чи залишатися.

• Мати напоготові "набір втікача" і всі важливі документи в одному місці, а при собі, постійно - ліхтарик та дихальний респіратор.

• Періодично переглядати та оновлювати план. Перевірити його в тестовому режимі, наприклад спробувати дібратися в якусь його точку у час пік.